Бароко (італьян. Barocco - химерний): назва стилю, що походить від характерного мотиву раковини.
Стиль, що зародився в кінці 16 століття, був прямим продовженням ренесансу. Барочні меблеві форми сформувалися в Римі близько 1650 року і лягли в основу стилю Людовика 14.
З другої половини 17 століття Франція висувається серед інших країн Європи на всіх теренах культури. Всіма видами мистецтв відає спеціальний департамент. На чолі його стає Шарль Лебрен, який насаджує у витворах мистецтва повну одноманітність стилю, насиченого і урочистого.
В барочному стилі міняється характер початкових геометричних форм: з’являються мотиви динамічних овалів, спіралей, лінії ламаються, скривлюються.
Введення кривої лінії в меблеві форми не просте завдання, оскільки деревина насилу піддається гнуттю. Для формування зігнутих поверхонь залишається досить трудомістка техніка склеювання шматочків фанери. Шорсткості і нерівності, що з’являються на стиках, шліфуються, поліруються і покриваються лаком. Так з продиктованою необхідністю складної столярної техніки зародився прийом обробки виробів меблів: техніка дерев’яного мозаїчного набору з лакуванням поверхонь предметів.